В Харькове отпраздновали 70-летие освобождения Украины от фашистских захватчиков

Голод, холод, втрата близьких та рідних. Все це за роки Великої Вітчизняної бачили мільйони радянських людей. Однак згуртованість, самовіддача та віра у перемогу допомогли звільнити рідні землі від німецьких окупантів. Сьогодні ж виповнюється рівно 70 років як саме з української землі Радянська армія відтіснила останніх фашистських загарбників. Саме тоді, кажуть ветерани, стало зрозуміло – війну виграє СРСР.

Микола Касяненко голова Харківської міської організації ветеранів України

Это был последний день, когда наш народ чувствовал себя на оккупационной территории. И это, конечно, победа была предопределена, потому что после Украины наши войска Советской армии перешли границу дальше на запад. И уже у народа появилась уверенность, что победа будет за нами, что фашист будет повержен, и наступит наша мирная жизнь.

Вшановували пам’ять загиблих героїв Великої Вітчизняної сьогодні по всій країні. Адже загальнонаціональне свято заснували ще в 2009 році. В Харкові ж урочистості відбулися на Меморіалі Слави, що в Лісопарку. Ветерани, городяни та владники поклали квіти до пам'ятника Родини-матері, вшанували пам'ять визволителів України хвилиною мовчання та помолилися за спасіння їхніх душ.

Іван Білоус заступник голови ради ветеранів Дзержинського району

Весь наш народ и его доблестные вооруженные силы отстояли свободу независимость, по сути дела спасли государство и народы Советского союза от верной гибели. Это должно быть святое!

Аліна харків'янка

Сегодня 70 лет со дня освобождения Украины от немецких захватчиков. Это очень важное событие. Я считаю, что бабушки и дедушки очень постарались для нашей свободы. Мы сейчас живем. Спасибо им большое!

Дуже важливо, підкреслюють всі, хто зібрався тут, не тільки вшановувати пам’ять загиблих героїв, а й пам’ятати живих. Адже їх з кожним роком стає все менше.

Світлана Горбунова-Рубан заступник Харківського міського голови з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення

Сюда пришли прежде всего ветераны, люди, которые знают не по наслышке, что такое война. А наше поколение, наши дети, наши внуки должны торопиться сюда, чтобы, во-первых, увидеть этих людей, услышать из их уст ту информацию, которую они носят в себе как участники всех этих исторический событий. Ведь ничего нельзя забывать, все нужно помнить.