В Харькове установили мемориальную доску известному скульптору Михаилу Овсянкину
Харків пам'ятає своїх відомих жителів. На фасаді 11 будинку по вулиці Дерев'янка, що в Шевченківському районі, встановили меморіальну дошку відомому скульптору Михайлу Овсянкіну. Саме в цій п'ятиповерхівці він прожив майже п'ятдесят років свого життя. Мало кому відомо, що саме монумент Батьківщина-мати на знаковому місці для всіх харків'ян, на Меморіалі Слави, його рук справа, розповідає його студентський друг, теж скульптор, автор пам'ятника Воїну-визволителю на вулиці 23 Серпня Ігор Ястребов. Чоловік пам'ятає Михайла Овсянкіна як дуже добру та завжди з посмішкою людину. За всі 57 років, що вдалося працювати разом.
Ігор Ястребов скульптор, колега М. Овсянкіна За эти долгие годы очень много встречались, сотрудничали, у нас были рядом мастерские, творческие. Мы вместе начинали создавать фигуру Родине-матери в Лесопарке. Когда группа творческая предложила бюст поставить, чтобы фигура не конкурировала с другими работами, но я сказал, бюст туда не подходит, туда нужна фигура. Но и мы на этом остановились. Михаил Федорович принялся работать над фигурой. Но и много других работ мы совместно выполняли. Долгую жизнь мы прожили вместе.
У процесі створення макета пам'ятника Батьківщина-Мати Михайлу Овсянкіну практично одному довелося обробити близько ста тонн глини. Всього за два місяці він зліпив макет висотою у майже 13 метрів заввишки, саме така висота сподобалася тодішній художній комісії з Києва. Скульптор поспішав до чергової річниці Перемоги. Однак через чиновницьку тяганину реалізувати його в граніті не вдавалося ще сім років. Далі були ще десятки нових робіт майстра. А ось першою його стали фігури людей, що і зараз стоять на фасаді Південного вокзалу, розповідає його син Дмитро Овсянкін. Проте велику частину своєї роботи скульптор приділяв пам'ятникам на братських похованнях.
Дмитро Овсянкін син скульптора, журналіст Он говорил "Вот я вернулся и я живой", да, покалеченный, у него была покалечена нога сильно. Но они не вернулись и я должен что-то сделать, чтобы их имена не забылись. И по Харьковской области, практически, я не могу сказать, но больше половины памятников, я просто видел эскизы, видел формы, из которых отливались эти фигуры на братских могилах. Вот это он считал своей основной задачей.
Уввічнили скульптора на фасаді будинку композицією з його бюстом у верхнів лівій частині, а праворуч, немов нарис його з головних робіт – Батьківщина-Мати. Виглядає все наче з бронзи, проте це не так, каже автор роботи Сергій Ястребов.
Сергій Ястребов скульптор, автор меморіальної дошки Это суррогатный материал, это стеклопластик. Это полиэфирная смола тонированная, это не бронза. Затонировано под бронзу. В какой-то степени я получил удовольствие в том, что это сделано в таком материале потому, что Михаил Федорович при своей жизни славился изумительным искусством тонировки. Он обладал такими секретами, которые не смогли освоить многие специалисты, а в Харькове тогда работала и скульптурная фабрика, и при жизни Михаила Фёдоровича скульпторов было больше полусотни в Харькове. Но никто не мог затонировать материалы, вот во всяком случае под бронзу, лучше чем Михаил Федорович.
Випуск № 141 (899) від 23.11.2024
