В памʼять про героїв: відкриття меморіальної дошки на честь загиблих працівників ДСНС

Страшна ніч 4-го квітня 2024 року. Харків вчергове опинився під значними обстрілами. Було зруйновано багатоквартирні житлові будинки, тоді серед жертв опинилися і рятувальники.

Команда надзвичайників прибула на місце після повідомлення про влучання у житловий будинок, де люди потребували допомоги. Попри ризик повторних обстрілів хлопці виконували свій обовʼязок. Але під час проведення рятувальної операції ворог знову застосував безпілотники та завдав повторного удару в те саме місце, де знаходилися працівники ДСНС. Під час виконання бойового завдання з порятунку цивільних на місці загинули командири відділення Владислав Логінов, Володимир Матюшенко, водій Сергій Байдалінов отримав чисельні поранення, не сумісні з життям. На честь загиблих героїв на фасаді будинку, де виконували своє останнє завдання рятувальники, встановили меморіальну дошку. На відкритті зібралися близько сотні людей: були присутні колеги, родичі, місцеві мешканці. На церемонії був присутній і Харківський міський голова Ігор Терехов.

ІГОР ТЕРЕХОВ ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА
Добре памʼятаю ту ніч. Звісно, спочатку ворог влучив в житлову будівлю і наші рятівники приїхали і рятували людей, але подло був нанесений другий удар і хлопці загинули. Важко казати, але я впевнений, що вони віддали свої життя не просто так, вони віддали життя за всіх нас, за нашу перемогу, за те, щоб якнайшвидше настав мир, за те, щоб ми жили в нашому любому місті Харкові. Дякую вам, дякую нашим героям, вічна їм памʼять!

У Володимира Логінова була одна на двох професія з батьком. Під час роботи Владислава Логінова на зміні перебував його син – Володимир. В ту ніч вони працювали поряд, буквально у кількох будинках один від одного. Коли пролунав потужний вибух, Володимир відразу зрозумів, що найімовірніше пролетіло туди, де перебував батько. Зйомка з міста трагедії тоді облетіла весь світ.

ВОЛОДИМИР ЛОГІНОВ СИН ЗАГИБЛОГО ВЛАДИСЛАВА ЛОГІНОВА, РЯТУВАЛЬНИК
Важко говорити про втрати, але ми всі повинні усвідомлювати, що хлопці пішли працювати до лав ДСНС за покликом душі і серця та без вагань з честю та мужністю виконували свої обов’язки в ту трагічну ніч. Важко матерям, важко дітям, які залишилися без батька, важко друзям, важко колегам, важко мені, але сьогодні ми повинні сказати дякуємо хлопцям за врятовані життя, дякуємо за виконання своїх службових обовʼязків, за мужність та відданість справі. Ми щиро вдячні всім, хто приймав участь у виготовленні меморіальної дошки. Відтепер на стіні цього будинку буде спогад про мужність та героїзм харківських рятувальників. Вічна слава колегам та моєму батькові!

АРТЕМ АСТАХОВ НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДСНС УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
4 квітня 2024 року став найтрагічніший день за всю війну для всього братства пожежного Харківської області та, напевно, і за всю двохсотрічну історію. Ми втратили одразу трьох наших колег. Вони до останнього подиху були віддані своїй справі, вірні присязі, пішли від нас, дійсно, як герої. Тому, відкриття цієї дошки – символічна подія для нас, вона, безумовно, необхідна і для наших нащадків, щоб прийдешнє покоління розуміло, як виборювалася наша перемога. Безумовно, герої не вмирають і хлопці назавжди в нашому строю. Слава Україні!

З повагою та теплотою згадує про загиблих героїв колега та друг Максим Василега.

МАКСИМ ВАСИЛЕГА ГОЛОВНИЙ МАЙСТЕР-СЕРЖАНТ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Я цих полеглих знав, я з цими людьми працював дуже тісно, спілкувався, дружив. Про кожного з них що я можу сказати. Сергій Байдалінов був завзятий хлопець. У нього душа лежала до служби порятунку, він був водієм, він був професіоналом своєї справи.

Владислав Логінов, ми з ним товаришували дуже добре, зустрічалися сімʼями, свята проводили разом, допомагали друг другу, був відзивчивий, гарна людина. Володимир Матюшенко був душею компанії, міг організувати любе свято, всегда доброзичливий, відзивчивий, добра людина, гарна. І всі вони були професіоналами своєї справи.

Меморіальна дошка створена скульптором, народним художником України- Катібом Мамедовим. Під час виконання роботи майстер спілкувався з рідними полеглих, дізнавався особливості, щоб найточніше відобразити характер та риси, притаманні кожному з героїв.