В Вильче Волчанского района открыли музей Полесской Вильчи
Цей краєзнавчий музей, що відкрився у селищі Вільча Вовчанського району, історія всіх вільчан, що переїхали сюди на Харківщину з Полісся після того, як на Чорнобильській АЕС стався вибух. Саме тут ці люди знайшли не просто притулок а знайшли свою другу батьківщину. Поки що експонати музею невибаглеві, здебільшого тут сімейні світлині, що назавжди закабували події 30-ти річної давнини.
Ганна Невмержицька жителька селища Вільча Вовчанського району
Мы тогда были молоды, красивы, поэтому и улыбаемся и слава Богу, что мы живы. Вот мой муж, это из нашего семейного архива. Он работал врачом на скорой помощи нашей полесской, ликвидатор аварии с первых дней.
На відкритті музею зібрались практично всі вільчани і чисельні гості, місцеві владники та депутати всіх рівнів. Для них, каже народний депутат України Дмитро Шенцев, це також особлива подія – не просто екскурс в історію країни, а й можливість відчути долі людей, яким довелось покинути рідні місця.
Дмитро Шенцев народний депутат України
Очень отрадно, что действительно сегодня мы открываем краеведческий музей в стенах школы для того, чтобы наше подрастающее поколение знало историю своих предков, героизм и стойкисть своих отцов, чтобы люди видели и главное дети видели настоящий ориентир, кому надо подражать в этой жизни. Это яркий пример как нужно любить свою родину, потому что с любви к своему селу, району и начинается любовь и к своей Родине и к своему государству вцелом.
Історичну експозицію, росказують ініціатори створення музею, збирали всі разом. Вільчани приносили все, починаючи від речей домашнього вжитку своїх предків, закінчуючи приладдям, яким користувались ще в часи ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Наталія Ямкова вчитель іноземної мови Вільчанської загальноосвітньої школи Вовчанського району
Допустим работники железной дороги принесли фонари обходные, они с ними ходили, смотрели за поездами. Приносили другие вещи, которые были в обиходе, кто что мог. Откликнулись большинство, потому что такой музей необходим был уже давно. Мы 23 года живём на этой земле, но самое главное это память, это то, что объединяет нас всех.
І так потроху у цій невеликій залі школи і зібралась вся історія життя вільчан. І тут на Вовчанщині утворився маленький музей Полісся.
Богдан Ільницький учень Вільчанської загальноосвітньої школи Вовчанського району
Это такая частичка нашей жизни, наших родственников, родителей, друзей, их можно увидеть на этих фотографиях, прочувствовать всю ту боль и историю.
Єгор Самарін учень Вільчанської загальноосвітньої школи Вовчанського району
Интересно как жили там, в той Вильче, ведь мы не видели уже этого. Ведь потом произошла эта трагедия и им пришлось переехать сюда и они начали жить по-новому.
І вони дійсно почали жити по-новому, але ні на мить не забували свою малУ батьківщину.
Дмитро Шенцев народний депутат України
Вильчанам, которых судьба сорвала с родных мест и переселила к нам безусловно хочется пожелать, чтобы Волчанская земля стала для них настоящей Родиной.
Випуск № 60 (975) від 17.05.2025
