Ветераны и дети войны Холодногорского района вспомнили начало войны
Це сьогодні вони згадують ті страшні дні. Дні коли почалася війна, війна, що пройшлася по кожній родині. Віталію Анісімову 22 червня 1941 року пішов лише 7-ий рік. Він був зовсім маленьким. Але той жах, який він переніс під час окуппаціі Харкова, він запам'ятав на все своє життя. Місяці проведені в льоху, в темряві. І лише кілька годин на день аби побачити небо і сонячне світло.
Віталій Анісімов дитина війни Потому что были бомбёжки сплошные, сплошные обстрелы были, вы не представляете. А при немцах – голод, холод. меня постоянно прятали, чтобы не угнали в лагеря где кровь сдавали дети, это было всё. Поэтому мне запомнились все дни. У нас вся семья, даже три семьи -все мужчины воевали. Все были на фронте.
А от Олександр Долгов у ці дні 41 року після восьмирічки поступав до училища. Не вдалося, завадила війна. Спочатку він зводив зі своїми однолітками взлітно-посадкові смуги. І завжди мріяв стати льотчиком-штурмовиком.
Олександр Долгов учасник війни По состоянию здоровья я не попал в авиацию, а попал в танкисты. И уже на Челябинском тракторном заводе получили самоходные, тяжёлые установки "СУ-152" и с ними мы успели в Берлинскую операцию. Штурмовали Одер, Берлин.
Всіх визволителів, ветеранів та дітей війни Холодногірського району зібрали разом в переддень дня початку війни. Святковий концерт, слова подяки та спілкування так пройшов цей урочистий захід.
Олександр Ткаченко депутат Харківської обласної ради Я, прежде всего, хочу сказать слова благодарности людям, которые сражались за нашу Родину. Люди, которые сделали свой выбор и встали на защиту нашей страны. И, как следствие, мы все с вами прекрасно знаем, что это были 1 417 фронтовых тяжёлых дня. Это искалеченные судьбы, это пожелтевшие похоронки практически в каждой семье. Я всегда с вами был, всегда с вами буду, всегда буду помнить и передавать своим детям о той страшной войне. И поклоняться тем, кто подарил самое главное – это мир.