Сьогодні вони всі разом мали б розповісти, що і як там відбувається. Втім його колеги і досі залишаються у зоні АТО, бо поранених українських бійців, с кожних днем стає все більше. Розмову перериває дзвінок.
В итоге мы приехали туда на место. Сейчас, секундочку. Алло. Утром лупанули танками по нам.- Артурчик сколько погибших? – Всего 9 плюс 4. 13. Раненых намного больше.
Олександр бачив все на власні очі. І поранених, і зкалічених і як помирали. Каже, досі не може оговтатися. Адже уявляли одне, насправді зіткнулися з іншими реаліями.
Олександр Золотарьов лікар-анестезіолог
Мы медики ехали туда с мыслью, у каждого своё представление, кто-то видел, что там будет военно-полевой госпиталь надутый шатёр, стоять будет несколько операционных столов, аппаратура не хитрая, кто-то понимал, что прийдётся лазить по полю, бинтовать, гипсовать, что-то ещё, но реальное положение вещей мы не знали.
Ніякого госпіталю. І ось такий нехитрий арсенал ліків. Медичну допомогу доводилось надавати на ходу, а медикаменти носити при собі.
Олександр Золотарьов лікар-анестезіолог
Мне ребята, когда я ехал дали камуфляж. Дали развеску, которая очень пригодилась, потому что в карманы можно было положить бинты, перекись водорода, кровоостанавливающие порошки. Дали нам 5 минут. Мы быстро оделись, сели в машины, в два последних "Урала" и мы в этих "Уралах" выдвинулись колонной к месту дислокации бойцов на передовой.
Медики знаходились з бійцями батальону "Айдар", з ними виходили на передову. Працювати, розказує Олександр, було складно, адже, як таких умов для надання повноцінної медичної допомоги не було. Сказувався дифіцит і ліків, і медичних працівників.
Олександр Золотарьов лікар-анестезіолог
На самом деле "Айдару" повезло, как нам рассказывал Андрей, это доктор из Винницы. С его слов в нацгвардии, в регулярных войсках дай Бог чтобы у них был санинструктор. По пути следования к линии фронта, мы остановились возле одной танковой бригады, молодому парню оторвало часть мягких тканей, сухожилей, нервный пучок повредило взрывом запала в руке. Просто солдат, который не имеет навыков, но поневоле стал санинструктором – грамотно остановил кровотечение, наложил повязку и ввёл обезбаливающее, но обезбаливающее кетанов. Мы оставили ему медикаменты, потому что у него кроме зелёнки, хлорооксидина, бинтов фактически не было ничего. И там ещё некоторые флаконы были, но он даже не знал их назначение.
Волонтери та лікарі намагаються робити все, що можуть, але, каже Олександр, як би робота добровільних помічників була більш зкоординованою, результату було б більше.
Олександр Золотарьов лікар-анестезіолог
Такая вот информация на карте Украины волонтёров из Харькова вобще нигде не обозначено. Мы делаем большие дела. Но эта активность она какая-то разрозненная и не координированная.
Тож сподівається, що волонтерський рух набуватиме обертів бо людей, які готові прийти на допомогу, і вміють це робити у зоні АТО повинно бути більше.
