Восьмидесятая годовщина Голодомора. В Украине день скорби

Анастасія Полякова кореспондент

-Вісімдесята річниця Голодомору. Кожну четверту суботу листопада українці згадують безневинно загинувших від голоду 32-го-33-го років минулого сторіччя. По всій Україні день жалоби.

 В Харкові пам"ять багатомільйонних жертв вшановують традиційним покладанням квітів до пам"ятного знаку в Молодіжному парку, а після і у Парку пам'яті, що на Салтівці.

Трагедія, яка торкнулася майже кожного. Багато українців нарівні з жахами Великої вітчизняної згадували страшний голод. Який, за висновками науковців, був спланований. Збільшення обсягів хлібозаготівлі будь-якою ціною, форсована колективізація і нарешті, постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності» більш відома під назвою «Закон про п'ять колосків". Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом або ув"язненням. Тим часом у селян під гаслом боротьби з куркулями забирали все.

Маргарита Лифарь пенсіонерка

-Отец мне рассказывал, как было страшно, как было ужасно, выгребали все буквально, вот говорит стоит на столе картошка, варенная, только вот для детей сварили, и вот заходят и забирают эту картошку со стола!

В країні розпочався справжній голод, виїзжати закордон було заборонено, ввозити звідти продукти харчування без дозволу уряду – також. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон. Історики назвали це "харчова блокада".

Валерія Котенко вчитель української мови та літератури

-Это не просто голод, а насильственно забиралось последнее, что было у людей, люди доходили до сумасшествия. Мои бабушка, дедушка жили в деревне, казалось бы есть чем прокормиться, но забирали последнее, ели все, что росло, ходили в поле, собирали там колоски оставшиеся, где-то что-то прятали фотографии того времени страшно смотреть – кожа да кости.

Юлія Ібрагім

-Моя прабабушка рассказывала о том, как в соседских семьях поедали своих собственных детей, это страшно, об этом тяжело говорить, но эти события были.

Валентина Нестеренко пенсіонерка

-Мені ще маленькій, з шкільних років розказував це батько, і от він мені розповідав, йду в школу, а люди пухлі лежать під тинам, і просять "хлібця, хоч кусочок, хоч кусочок", а йду назад вони вже мертві, вимерло майже все село.

За підсумками судової справи за фактом Голодомору встановлено, під час нього загинуло майже чотири мільйони людей. В пам"ять всих тих хто загинув, по всій Україні, запалюють мільйони свічок, аби нащадки не забували про трагедію.