Жива історія. У Харкові вітають воїнів-визволителів

В її очах навертаються сльози, а груди стискає біль, як тільки, каже Мотрена Ляшенко, вона згадує про фронт. На війну Мотрена Микитівна попала сімнадцятирічним дівчиськом. Будучи фронтовою медсестрою – не раз бачила, як гинуть солдати.

Мотрена Ляшенко ветеран Великої Вітчизняної війни

-Такая бомбежка страшная была, такие налеты. Фашист улетает, другой залетает и бомбы на танки. Кричит: сеста-сестра, помогите и подлезла на танки, ми на ходу прыгали, из танков прыгали и на ходу вставали. К нему подползла, а он кричит сестричка спасай, спасай сестричка, – подает мне руку.

Свій відбиток, війна залишила і на її тілі. Тому, день визволення Харкова і День Перемоги зустрічає з болем.

Валентина Уманець донька Мотрени Ляшенко

-У нее на правой руке, значит, мяса нет, вырвало кусок мяса, в грудях осколок, в ноге осколок.

Цю сивочолу жінку в пілотці доля не жаліла. Та головне, каже визволителька, аби той "гіркий хліб", який дістався їй – на куштували ані діти, ані онуки.

Мотрена Ляшенко ветеран Великої Вітчизняної війни

-Век, прожил- пострадал ,-детдом, война, голод, холод, а сейчас только жить, какая сейчас жизнь хороша.

Ще одна доля, ще одна історія. Він двічі брав участь у визволенні Першої столиці. Григорію Дитюку про воєнні часи нагадують чисельні медалі та кілька фронтових фотографій. Хоча і без них він ніколи не забуде і саму війну, і день Перемоги, який зустрів у Німеччині разом зі своїм земляком.

Григорій Дитюк ветеран Великої Вітчизняної війни

-Землячок, вставай !!! А потом стрельба, такая как поднялась, понимаете, там дивизионный край аэродрома был – автоматические эти пушки зенитные, как стрельбу подняли, я то думаю что такое. А тут он бежит, подмышкой буханка хлеба, колбаса. (СКЛ) Просто такое облегченные было, понимаете, даже не верилось.

Сьогодні, напередодні ювілею визволення Першої столиці у всіх районах міста вітають ветеранів. У Ленінському їх залишилося всього десятеро.

Максим Мусєєв голова адміністрації Ленінського району

-Сейчас есть две основные задачи. Первая – это по достоинству что бы внимание и должную опеку, те люди которые отдавали свое здоровье в годы войны и вторая задача что бы подрастающее поколение знали и оценивали и никогда больше не допустили того, что бы фашистский сапог либо какой то другой, радикальной силы или структуры шагнули на Харьковскую или украинскую землю.

Леся Кочержук