Проект рішення Харківської міської ради

Це Положення визначає об’єкти оподаткування, платників податку, розміри ставок, податковий період та інші обов’язкові елементи для справляння плати за землю у місті Харкові, визначені статтею 7 Податкового кодексу України.

1. Загальні положення

1.1. Плата за землю встановлюється згідно з Податковим кодексом України.

1.2. Плата за землю — обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

1.3. Земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

1.4 Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у цьому Положенні — орендна плата).

2. Платники

2.1. Платниками земельного податку є:

2.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2.1.2. землекористувачі.

2.2. Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України та розділом 8 Положення про єдиний податок у місті Харкові.

2.3. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

3. Об’єкти оподаткування

3.1. Об’єктами оподаткування земельним подат­ком є:

3.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

3.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

3.2. Об’єктом оподаткування орендною платою є земельна ділянка, надана в оренду.

4. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування є:

4.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України;

4.1.2. площа земельних ділянок відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

5. Ставки

5.1. Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки, за земельні ділянки відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки — 1 відсоток від базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, яка визначена відповідним рішенням Харківської міської ради, за 1 квадратний метр бази оподаткування, для сільськогосподарських угідь — 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки, за винятком пунктів 5.3 та 5.4.

5.2. Ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання, становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки, а за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання та відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, — 1 відсоток від базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, яка визначена відповідним рішенням Харківської міської ради, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

5.3. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно­будівельними, дачно­будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно­побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 5.1 цього Положення.

5.4. Податок за земельні ділянки, що належать до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно­побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах) та земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 5.1 цього Положення.

5.5. У разі надання в оренду земельних ділянок, окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 5.3 та 5.4, іншим суб’єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до пункту 5.1 та 5.2 цього Положення від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря.

5.6. Податок за лісові землі справляється як складова рентної плати, що визначається податковим законодавством.

Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються відповідно до пункту 5.1 цього Положення.

5.7. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем відповідно до порядку, ви­значеного Харківською міською радою.

5.8. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

5.8.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

5.8.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

5.9. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

6. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб

6.1. Від сплати земельного податку звільняються:

6.1.1. інваліди першої і другої групи;

6.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

6.1.3. пенсіонери (за віком);

6.1.4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

6.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 6.1, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

6.2.1. для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

6.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) — не більш як 0,10 гектара;

6.2.3. для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;

6.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

6.2.5. для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

6.3. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

7. Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб

7.1. Від сплати земельного податку звільняються:

7.1.1. заповідники, у тому числі історико­культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки­пам’ятки садово­паркового мистецтва;

7.1.2. дослідні господарства науково­дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно­технічних училищ;

7.1.3. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

7.1.4. дитячі санаторно­курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно­курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

7.1.5. благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;

7.1.6. санаторно­курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

7.1.7. громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

7.1.8. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

7.1.9. підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно­спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно­спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, — за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально­тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

7.1.10. підприємства, установи та організації, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова;

7.1.11. житлово­будівельні кооперативи, житлові кооперативи та об’єднання (асоціації, товариства) співвласників багатоквартирних будинків.

У разі реорганізації житлово­будівельних кооперативів, житлових кооперативів в об’єднання співвласників багатоквартирних будинків зберегти за новоствореними суб’єктами господарювання пільги зі сплати земельного податку;

7.1.12. протягом дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет­носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2018 року, резиденти — суб’єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

8. Особливості оподаткування платою за землю

8.1. Рішення щодо наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та фізичним особам надаються контролюючим органам до 25 грудня року, що передує звітному.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

8.2. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

8.3. Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім на­вчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

9. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком

9.1. Не сплачується земельний податок за:

9.1.1. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

9.1.2. землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об’їзні дороги, снігозахисні споруди і насадження, вловлюючі з’їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно‑мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить

державі;

9.1.3. земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

9.1.4. земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі.

9.1.5. земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

10. Порядок обчислення плати за землю

10.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

10.3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

10.4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об’єкта та / або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

10.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення­рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному стат­

тею 58 Податкового кодексу України.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення­рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

10.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб­власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної осо­

би — якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

10.7. Юридична особа зменшує податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 6.1 цього Положення за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов’язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно­рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей­інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей­інвалідів) з ураженням опорно­рухового апарату.

10.8. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

10.9. Порядок обчислення орендної плати застосовується відповідно до вимог цього розділу.

11. Податковий період для плати за землю

11.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

11.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та / або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

12. Строк сплати плати за землю

12.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

12.2. Податкове зобов’язання щодо плати за землю (земельного податку та орендної плати), визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок (крім фізичних осіб) за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

12.3. Податкове зобов’язання з плати за землю (земельного податку та орендної плати) визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок (крім фізичних осіб) за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

12.4. Облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

12.5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення­рішення.

12.6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

12.7. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 5.3, 5.4 цього Положення, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

12.8. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

13. Відповідальність за порушення податкового законодавства та контроль контролюючих органів

13.1. Платники податку та їх посадові особи несуть відповідальність у разі здійснення порушень, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, відповідно до Податкового кодексу України та інших законів України.

13.2. Контроль за дотриманням вимог податкового законодавства у частині справляння плати за землю здійснюється контролюючими органами відповідно до норм Податкового кодексу України.

Заступник міського голови –

директор Департаменту бюджету і фінансів

Т. Д. Таукешева

Аналіз регуляторного впливу

до проекту рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126 / 11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України»

Цей аналіз регуляторного впливу (надалі — Аналіз) розроблений на виконання та з дотриманням вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160­IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» і Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308, та визначає правові та організаційні засади реалізації проекту рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126 / 11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», як регуляторного акта.

1. Опис проблеми, яку планується врегулювати шляхом прийняття рішення

Відповідно до норм Податкового кодексу України міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.2 Кодексу при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи з дотриманням критеріїв, встановлених Кодексом.

При цьому підпунктом 12.3.5 визначено, що у разі, якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів з одночасним затвердженням положень щодо порядку їх справляння у новій редакції прийнято під № 1793 / 15 на засіданні 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання, яка відбулася 21.01.2015 року.

При цьому у зв’язку із необхідністю законодавчого урегулювання окремих питань справляння плати за землю, положення з плати за землю у місті Харкові не затверджувалось. Одночасно рішенням встановлено, що до затвердження такого положення плата за землю у місті Харкові справляється із застосуванням ставок, що діяли до 2015 року, та затверджено Перелік пільг щодо сплати земельного податку у місті Харкові у 2015 році та особливості оподаткування платою за землю.

Проте у теперішній час виникла необхідність затвердження положення про плату за землю у місті Харкові.

Крім того, рішенням 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 127 / 11 затверджене Положення «Про порядок надання пільг зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у місті Харкові».

Зазначене Положення розроблялось відповідно до Податкового кодексу України, згідно з яким земельний податок належав до загальнодержавних податків, а міським радам надавалось право встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

З 01.01.2015 Законом України від 28.12.2014 № 71­VIII до Податкового кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких земельний податок віднесено до місцевих податків, з одночасним його включенням до складу податку на майно, а згідно з підпунктом 12.3.7 зазначеного Кодексу міським радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб­підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Враховуючи наведене, Положення «Про порядок надання пільг зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у місті Харкові» не відповідає нормам діючого законодавства і підлягає скасуванню.

Зазначена проблема не може бути розв’язана за допомогою ринкових механізмів або чинних регуляторних актів, тому що внесення змін до рішень міської ради можливе лише за рахунок прийняття відповідного рішення Харківської міської ради.

Суб’єктами, на яких неврегульованість зазначеної проблеми справлятиме негативний вплив, є:

— платники місцевих податків і зборів;

— контролюючі органи, на які покладені функції з контролю за справлянням місцевих податків і зборів;

— органи місцевого самоврядування.

Таким чином, вказана проблема потребує розв’язання шляхом прийняття рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126 / 11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України».

2. Цілі (мета) регулювання

Метою прийняття рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126 / 11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» є:

— приведення регуляторного акта у відповідність до норм чинного законодавства;

— урегулювання питань справляння місцевих податків і зборів у місті Харкові.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятних альтернативних способів досягнення встановлених цілей

У ході пошуку альтернативних способів досягнення встановлених цілей доцільно розглянути такі можливості:

— пропозиція відмови від введення в дію запропонованого акта;

— здійснення регулювання нормативним актом іншого органа;

— введення в дію запропонованого акта.

У разі відмови від введення в дію запропонованого регуляторного акта не буде забезпечено безумовне виконання вимог чинного законодавства.

Здійснення регулювання нормативним актом іншого органа не є можливим у зв’язку з тим, що право на внесення змін до рішення щодо місцевих податків і зборів у м. Харкові належить Харківській міській раді шляхом прийняття відповідного рішення.

Третя альтернатива введення в дію запропонованого акта є єдиним шляхом досягнення встановлених цілей.

Безумовність обраного виду правового регулювання ґрунтується на імперативності (загальнообов’язковості) рішень Харківської міської ради для виконання на території міста Харкова, що передбачено ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 4 Податкового кодексу України.

4. Опис механізмів та заходів, що пропонуються для вирішення проблеми

Вирішити проблему пропонується за допомогою такого способу, як внесення змін до рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126 / 11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України».

Запропонований спосіб досягнення цілей є єдиним і безумовним шляхом вирішення проблеми і ґрунтується на загальнообов’язковості виконання всіма учасниками правовідносин у системі оподаткування норм зазначеного рішення.

5. Обґрунтування можливостей досягнення мети у разі прийняття рішення

Можливість досягнення цілей, передбачених п. 2 цього Аналізу, у разі прийняття зазначеного рішення є цілком реальною та обґрунтованою у зв’язку з тим, що метою розробки проекту рішення є цілеспрямоване вирішення проблеми.

Враховуючи, що виконання зазначеного рішення є за­гальнообов’язковим для всіх учасників правовідносин у системі оподаткування, досягнення цілей, передбачених п. 2 цього Аналізу, вбачається цілком реальним.

Рішення буде запроваджено на належному рівні і підлягатиме обов’язковому виконанню органами місцевого самоврядування, контролюючими органами та платниками місцевих податків і зборів.

Досягнення встановлених цілей шляхом виконання вимог даного регуляторного акта принесе вигоди без необхідності здійснення витрат, а саме:

— органи місцевого самоврядування дотримаються принципу верховенства закону і приведуть рішення з питань справляння податків у місті Харкові у відповідність до вимог чинного законодавства;

— контролюючі органи та платники місцевих податків і зборів застосовуватимуть акти законодавства Харківської міської ради з питань оподаткування, які відповідатимуть вимогам чинного законодавства.

Контроль та нагляд за додержанням вимог запропонованого регуляторного акта буде здійснюватися контролюючими органами систематично, у тому числі під час проведення перевірок.

Слід зазначити, що на дію даного акта можливий вплив зовнішніх чинників, таких як внесення змін та доповнень до чинного законодавства в цій сфері.

6. Очікувані результати прийняття рішення

Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого рішення припускає наведення аналізу вигод та витрат, які виникають у різних груп суб’єктів, на яких поширюється дія даного регуляторного акта. Даний регуляторний акт певним чином впливає на інтереси платників місцевих податків і зборів, контролюючих органів та органів місцевого самоврядування.

Для визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта, що виникнуть у різних груп суб’єктів, на яких поширюється його дія, нижче наведена таблиця аналізу вигод та витрат, яка визначає результати прийняття даного проекту рішення.

Таблиця вигод та витрат

7. Термін дії регуляторного акта

Рішення Харківської міської ради «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126 / 11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» є загальнообов’язковим до застосування на території міста Харкова і термін його дії необмежений.

Потреби визначити строк дії даного акта не існує через невизначеність строків, протягом яких будуть існувати правовідносини, що регулюються цим актом.

8. Визначення показників результативності рішення

До показників результативності дії акта належать:

— обсяги надходжень місцевих податків і зборів до бюджету міста Харкова.

Дія рішення поширюється на платників місцевих податків і зборів у місті Харкові.

Розмір коштів і час, що витрачатимуться платниками місцевих податків і зборів, пов’язані з виконанням вимог даного акта, не зміняться.

У відповідності до ч.5 ст.12 Закону України від 11.09.2003 № 1160­IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» рівень поінформованості суб’єктів господарювання з основних положень рішення визначається кількістю осіб, що ознайомляться із зазначеним рішенням в офіційних засобах масової інформації — газеті «Харьковские известия» та на офіційному сайті Харківської міської ради за результатами оприлюднення.

9. Заходи щодо відстеження результативності рішення

Для відстежень буде застосовано аналіз даних бюджетної та податкової звітності.

Під час прийняття регуляторного акта, у встановлені чинним законодавством строки, Департаментом бюджету і фінансів Харківської міської ради з метою оцінки стану суспільних відносин, на врегулювання яких спрямована дія акта, проводитиметься базове відстеження результативності дії акта.

Не пізніше двох років після набрання чинності регуляторним актом, з метою оцінки ступеня досягнення цим актом визначених цілей, буде здійснене повторне відстеження результативності дії акта.

Кожні три роки з моменту виконання заходів щодо проведення повторного відстеження результативності дії акта, при умові його чинності, проводитиметься періодичне відстеження результативності цього акта.

Заступник міського голови —

директор Департаменту бюджету і фінансів

Т.Д. Таукешева