Гордість Першої столиці. Харківські школярі з медалями

 

 

Гордість Харкова. Майбутні видатні науковці, медики, компьютерні генії. Харківські школярі здобули перемоги на Міжнародних олімпіада. З різних куточків планети до Першої столиці вони привезли медалі.

Свою бронзу з Міжнародної олімпіади з біології Григорій Золотарьов привіз зі Швейцарії. Тепер вона – поруч з іншими нагородами та дипломами. Юнак зізнається, окрім як науковцем-біологом ніким себе не уявляє. Посміхається, в них це сімейне.

Григорій Золотарьов бронзовий призер Міжнародної олімпіади з біології

-У нас в семье очень много врачей, около 27, одним из известных в Харькове врачей является моя бабушка, Григорьева Тамара Григорьевна. Она была удостоена Государственной премии в области науки и техники в 2002 году за разработку метода наращивания кожи в пластической хирургии, лечение ожогов.

А ось ще пращури. Чорно-білі фото стоять на видному місці – гордість родини.

-Это мой прадедушка Григорий Константинович, он был хирургом и во время войны дошел до Берлина и был удостоен всяческих наград, потому что во время войны рисковал жизнью, спасая людей.

Схильність до цієї науки передалася, каже Григорій, а ось знання довелося накопичувати. Підготовка до міжнародних змагань йшла в режимі нон-стоп. Конспекти, підручники, довелося перегорнути не один том вузівської літератури. Головне – замальовував.

-Я всегда рисую, то что мне надо запомнить, это помогает запомнить достаточно сложную для усвоения информацию.

Тисячі кілометрів між рідним Харковом та столицею Швейцарії, Берном. Двісті сорок два учасника. Шістдесят країн світу. Суворі правила участі та виснажливі випробовування.

-У нас забрали все средства связи, то есть будь то ноутбуки, телефоны, планшеты, и так далее, оставили только фотоаппараты.
Тести та практика тривали два дні. А між ними були приємні заняття – екскурсії, спілкування з новими товаришами. Та хвилювання не полишало учасників. Так і Гришу турбував результат. На одній з практик він допустив грубу помилку і на медаль вже не очікував.

Григорій Золотарьов бронзовий призер Міжнародної олімпіади з біології

-Идет первая десятка бронзовых призеров, вторая, и итут третья и тут объявляют, что следующая медаль идет к украинской команде и я действительно не ждал, я сидел с ощущением, что вот порадоваться за ребят, когда назвали мое имя я побежал к сцене, все идут как бы понимают, что у них медаль, а я побежал, действительно это меня шокировало.

Не очікував на медаль і переможець хімічних змагань, Микита Оніжук. Адже через брак часу не встиг розв"язати кілька питань. Для нас він демонструє одне з завдань, що були на олімпіаді.

 

Микита Оніжук володар золотої медалі Міжнародної олімпіади з хімії

-Время было очень ограничено, тогда я очень много ошибался, руки сильнее тряслись, чем сейчас.

При цьому треба було дотримуватися правил техніки безпеки, адже хімічні реактиви – не іграшка, один невмілий рух може зіпсувати не лише результат експерименту.

-Не очень хорошо, если соляная кислота расплескивается, при попадании на кожу она может жечь, ожег может быть.

Але не все вирішували знання теорії, зізнається Микита.

Микита Оніжук володар золотої медалі Міжнародної олімпіади з хімії

-Задачи были очень нетривиальными, поэтому победили те, кто мог проявить экстраординарное мышление, и великие логические способности.

А цим він хвалитися не любить. Тож посилається на вдачу. Мовляв йому просто поталанило.

-Мне действительно повезло, очень сильно, не знаю как так получилось, но эксперимент у меня лучший в команде, и теория написана довольно неплохо.

З такою скромністю не згодні його педагоги. Першою, згадує юнак, здібності до хімії розгледіла шкільна вчителька. Тоді, у восьмому класі, вона наполягла на участі в олімпіаді. Так власне і почався його шлях в хімічній науці.

-Меня учительница попросила подготовить задачи, заставила готовиться, ходить на занятия, и вот так мы прошли на городской турнир, а там я прошел в личном первенстве в команду на Всеукраинский, а на Всеукраинском меня уже затянуло.

Підготовці до Міжнародної олімпіади віддавав майже весь день, на інше часу вже не вистачало.

-Я постоянно занимался химией, и здесь, и дома, мне даже снились формулы.

 

Родіон Ільяшенко молодший науковий співробітник інституту хімії

-Проявил он себя очень усердным, очень хорошим человеком, трудолюбивым, интересующимся практически всем, не только химией, и практическими науками, сопутствующими химии – биологией, математикой, физикой.

Та не лише наукою живуть ці хлопчаки. В кожного – свої захоплення та інтереси. Так, біолог Гриша Золотарьов, колекціонує дореволюційні книги. За старими фоліантами полює роками.

-Я эту книгу пытался найти около 3 лет и она ко мне попала случайно, посмотри какие иллюстрации,она старая, ей больше 100 лет, но качество! ее даже не открывали, ее просто списали из библиотеки Короленко.

А в хіміка Микити Оніжука душа лежить до творчості.

-Я закончил музыкальную школу по классу баяна, я рисую для души.

Є в них і свої мрії та цілі. Школа та перемоги на олімпіадах вже за плечима. Тепер треба визначитися з майбутнім, з професією. Гриша планує стати онкологом. Та зараз знов засів за книги. Тепер – це посібники та словники. З чеської мови. Адже завдяки олімпіаді він може поїхати на навчання до Празського університету, вивчати улюблену біологію.

Для Микити також виш на першому місці. І хоч зараз він вирішив залишитися у Харкові, та плани в нього не менш грандіозні.

Микита Оніжук володар золотої медалі Міжнародної олімпіади з хімії

 

-Я вижу себя ученым, я хочу попытаться поступить в аспирантуру в Англию, в Кембридж. Я хочу попытаться синтетическую ДНК сделать. Я могу изучить процессы, которые происходят на молекулярном уровне, я могу исследовать самое начало нашего мира, потому что как говорится – театр начинается с вешалки, а мир начинается с молекулы.