Життя після евакуації: історія родини з Харкова
Львів і Харків — міста, розташовані в різних кінцях країни, фактично на протилежних кордонах України. Та якщо Харків опинився в зоні бойових дій, то Львів став прихистком для тисяч українців.
Саме тут облаштували модульне містечко для переселенців за підтримки міжнародних партнерів. Третина його мешканців — із Харківщини. Тимчасовим домом воно стало і для родини Анни.
АННА КУХТЕЙ ВПО З ХАРКОВА, МЕШКАЄ В МОДУЛЬНОМУ МІСТЕЧКУ У ЛЬВОВІ
Проходьте. Це наші модулі. Кімнати невеличкі, простору мало. Я тут живу з мамою і сином: тут моє місце, тут — сина, тут він займається, а тут — моя мама. Ми переїхали сюди влітку 2023 року. Довго не могли евакуюватися — всі розуміють ситуацію, бачили і чули, що відбувалося. Лише через місяць змогли виїхати.
День 24 лютого 2022 року, каже Анна, назавжди закарбувався в пам’яті. Місяць у підвалі під звуки вибухів, авіації та сирен перетворився на одну безкінечну ніч.
АННА КУХТЕЙ ВПО З ХАРКОВА, МЕШКАЄ В МОДУЛЬНОМУ МІСТЕЧКУ У ЛЬВОВІ
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я була в Чугуєві. Ми звикли до звуків гелікоптерів і літаків, але те, що сталося 24 лютого — це зовсім інше. Ми прокинулися від вибуху на аеродромі. Була така хвиля, що мою дитину буквально підкинуло вгору — це було дуже страшно. Я ходжу на протезі, і в той момент не розуміла, що робити. Люди сідали в машини й їхали, а ти стоїш із сумками й не знаєш, куди рухатися. Дуже страшно було — особливо через авіацію. Ми не могли виїхати, поки не звільнили Рогань. У підвалах було важко: ніхто не був готовий до цього. Але люди трималися разом, допомагали одне одному, ділилися їжею. У моєї дитини тоді був день народження — 10 березня. Ми зустрічали його в підвалі… Це дуже страшно — жити в такий час і ростити дітей у таких умовах. Виїхали заради дитини. Він боявся, плакав. Подали документи — і через місяць потрапили сюди.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
Анна каже: навіть у Львові вони не забувають, звідки родом.
АННА КУХТЕЙ ВПО З ХАРКОВА, МЕШКАЄ В МОДУЛЬНОМУ МІСТЕЧКУ У ЛЬВОВІ
Усі знають, що ми з Харкова. Ми навіть тут намагаємося показувати приклад — підтримуємо порядок. Кажемо: так, у нас там бойові дії, але подивіться, як ми тримаємося.
Попри нове життя, думки Анни постійно повертаються додому.
АННА КУХТЕЙ ВПО З ХАРКОВА, МЕШКАЄ В МОДУЛЬНОМУ МІСТЕЧКУ У ЛЬВОВІ
Дуже хочеться повернутися. Там пройшло все життя — студентські роки, знайомі вулиці. Нещодавно була там — і серце стискається. Але повернемося обов’язково, коли стане безпечніше.
Жінка має інвалідність — у 2015 році вона потрапила в аварію і втратила кінцівку. Та змогла адаптуватися і навчилася жити повноцінно. Сьогодні вона сама виховує сина.
АННА КУХТЕЙ ВПО З ХАРКОВА, МЕШКАЄ В МОДУЛЬНОМУ МІСТЕЧКУ У ЛЬВОВІ
Я працюю дистанційно, син навчається — переходить до п’ятого класу. Намагаюся знайти роботу тут, бо дистанційна робота не завжди зручна, особливо в бухгалтерії. Живеться добре. Я старша по поверху — намагаємося тримати порядок.
Нещодавно до мешканців містечка завітав міський голова Харкова.
АННА КУХТЕЙ ВПО З ХАРКОВА, МЕШКАЄ В МОДУЛЬНОМУ МІСТЕЧКУ У ЛЬВОВІ
Питань особливих немає — є підтримка. Ми бачимо, що відбувається: прильоти, і він одразу на місці, поруч із людьми. Це важливо. Люди відчувають, коли влада поряд. Йому теж потрібна підтримка — і ми хочемо просто сказати, що ми з ним.
Якими б не були умови тимчасового життя, думками ці люди — вдома. У Харкові, який чекає. Вони навчилися жити тут і зараз. Але всі як один кажуть: це тимчасово. Їхній дім — Харків. І вони обов’язково повернуться.
ОСТАННІ НОВИНИ
Випуск № 41 (1112) від 09.04.2026
